2017 рік видався досить плідним для візуальних спостережень і астрономічної фотографії. Разом із нашими колегами було здійснено близько 20 астрономічних виїздів.
Астрономічні спостереження в 2017 році ми з Олександром Мельником розпочали 16 лютого з виїзду в Сумський аеропорт. Несприятливі погодні умови дозволили лише побачити Юпітер, що сходив. Під час другого виїзду 25 лютого я займався зйомкою сузір’я Оріон на світлосильний 50мм об’єктив, а Олександр – зйомкою time-lapse.
Виїзд 11 березня дозволив мені зняти Юпітер, Місяць і успішно протестувати нове саморобне керування монтуванням і фокусером на базі Arduino Mega і проекту AstroEQ. Зйомка Юпітера 9 квітня разом із Олександром показала для мене деякі проблеми з живленням і організацією роботи, але все ж таки мені вдалось зловити планету.
Як і раніше, більшість виїздів ми здійснили в поле неподалік від населених пунктів Візирівка і Симонівка, приблизно за 25 км від міста Суми, де міська засвітка не заважає спостерігати і фотографувати галактики, туманності, зоряні скупчення і комети.
28 квітня відбувся спільний виїзд сумських аматорів астрономії. У виїзді взяли участь Павло Карпусь, Денис Пащенко, Антон Вєтров і ми з Олександром. Серед інструментів був і найбільший відомий нам телескоп в Сумах – рефлектор на монтуванні Добсона з об’єктивом діаметром 370 мм, зроблений власноруч Олександром Мельником. Це був перший виїзд з новим телескопом, на якому його можливості було розкрито в повній мірі. Ми спостерігали у тому числі дві комети 41P/Tuttle-Giacobini-Kresák і C/2015 V2, які у той час мали достатньо великий блиск. Я займався зйомкою цих двох комет, використовуючи нове керування. Видався чудовий виїзд, який залишив приємні враження від спостережень і спілкування.
2 травня ми з Олександром і Андрієм Катькаловим організували вечір астрономії біля Мануфактури, про який можна дізнатись в окремій статті.
5 і 20 травня, а також 29 червня ми виїжджали з Олександром для зйомки Юпітера і Місяця. 5 червня в поле ми намагались зняти і побачити подвійний транзит супутників Юпітера по його диску, але погодні умови не дозволили досягти результату. 22 червня нам вдалось успішно відзняти транзит тіні супутника Юпітера разом із Великою червоною плямою. Олександр поділився результатом у статті.
15 травня Олександр спостерігав разом із Андрієм Головнею у лінзовий телескоп.
Протягом цього часу я також робив спроби зйомки Міжнародної космічної станції за допомогою розробленого мною програмного забезпечення. Тестування показало недостатню точність наведення і руху монтування, а також необхідність корекції, хоча на диво все працювало.
Виїзд 16 червня в поле видався дуже цікавим. По дорозі на місце спостережень ми бачили багато лелек, два з них ми могли бачити близько нас протягом усієї ночі. Ми спостерігали до ранку і зустріли світанок в поле, що буває дуже рідко. Сонячні промені швидко заполоняли житнє поле золотистим відтінком і виблискували на краплинках роси, а над обрієм серед низьких хмар було видно райдугу.
У рівнодення 20 червня ми знову здійснили спільний виїзд. Цього разу у виїзді взяли участь Дмитро Сенченко, Андрій Катькалов із своїм саморобним бінокуляром, Сергій Алтинніков, Олексій Братушка разом із жінкою Юлією, і ми з Олександром. Повертаючись додому перед світанком ми спостерігали дивовижне сполучення Венери із Місяцем низько над обрієм.
7 липня ми з Олександром і Андрієм Катькаловим вдруге виїздили до дитячого наметового табору Коловрат, щоб разом із дітьми побачити в телескоп Місяць і планети.
Чудовий спільний виїзд 12 серпня також залишив дуже приємні враження. Тоді ми спостерігали разом із Денисом і його дітками, а також з Оленою, Андрієм і Сергієм. Саме в цю ніч був пік відомого метеорного потоку Персеїди. Тому більшість з нас навіть не брали з собою телескопи, головними інструментами були каремат, фотокамера з ширококутним об’єктивом і бінокль. Можна було відпочити від налаштування фотографічного обладнання і насолодитись виглядом величного зоряного неба і частих метеорів.
8 вересня до нашої планети наблизились заряджені частки від потужного спалаху на Сонці, який відбувся напередодні. Тому була велика імовірність появи північного сяйва над північною частиною України. Тоді ми з Олександром спробували зловити сяйво, але в результаті лише відзняли декілька серій північної частини зоряного неба.
Вересень видався досить багатим на ясну погоду, тож ми з Олександром скористались цією можливістю. 15, 25 і 29 вересня ми тестували нове обладнання і візуально спостерігали. За цей час я побачив багато нових об’єктів глибокого космосу в свій 6″ телескоп, зокрема найбільше мене вразили велика галактика в Скульпторі NGC 253 і галактика NGC 891 в Андромеді. Олександр зробив чудові фотографії на широкому куті.
Як і завжди, в полі ми часто чуємо різних птахів, бачимо диких звірів, зокрема: лисицю, зайця і кабана.
Також у вересні мені вдалось вперше побачити геостаціонарні супутники Alphasat і Eutelsat 21B під час їх спалаху. Їх насправді легко побачити. Геостаціонарні супутники завжди знаходяться в одній точці відносно спостерігача, а тому їх положення постійно змінюється відносно зірок. Тому важливо знати, біля яких зірок знаходиться супутник саме під час пошуку. У цьому дуже допомагає програмне забезпечення Stellarium для смартфонів. Якщо правильно навести телескоп, на збільшенні 30х видимий рух супутника серед зірок можна побачити майже одразу. При цьому дуже допомагає те, що телескоп не потрібно вести за супутником. За декілька хвилин до входження в тінь нашої планети у період поблизу рівнодень сонячні панелі супутника орієнтовані так, що відбивають у напрямку спостерігача більше світла, тому його яскравість збільшується, після чого він зникає з поля зору і з’являється знову вже за декілька годин.
Новий досвід спостережень і спілкування з колегами дають нам приємні враження, нові знання, мотивують і дають нові ідеї працювати далі в напрямку астрономії.
