3 травня ми вирішили скористатися сприятливими погодними умовами і організувати практичне заняття з астрономії. Разом із відвідувачами ми спостерігали Юпітер, Марс та деякі об’єкти глибокого космосу.
На цей раз ми зібрались на годину пізніше, враховуючи зміну часу заходу Сонця. Першим об’єктом спостережень стали Юпітер та його супутники. Окрім двох поясів близько екватору можна також було розгледіти деталі на поверхні близько полюсів планети. Оскільки Юпітер обертається навколо своєї вісі досить швидко, майже 10 годин, з часом планета розвернулась до спостерігачів тією частиною, де знаходиться гігантський ураган, відомий під назвою Велика червона пляма. Наявність плями і навіть білої полоси навколо неї не викликали сумнівів, але видимість її була не достатньо чіткою і змінювалась протягом заняття, що завадило деяким відвідувачам розгледіти пляму на диску Юпітера. Супутник Європу ми, який на той час знаходився перед диском планети ми не розгледіли.
Спостерігали ми у мій 150 мм рефлектор та 120 мм рефрактор Олександра Мельника. Обидва телескопи були встановлені на екваторіальні монтування з автоматичним веденням за зоряним небом. Із колективу аматорів астрономії також був присутній Андрій Катькалов.
Наступними об’єктами були дві галактики із так званого тріо Лева. Із трьох галактик ми спостерігали дві більш яскраві: М65 та М66 із поверхневою яскравістю відповідно 14,04m та 13,44m. Цікаво, що блиск трьох галактик приблизно однаковий – від 9m до 9,5m, однак третя галактика NGC 3628 має поверхневу яскравість значно меншу – 15,09m при більшому розмірі (15’ проти 9’ та 10’), тому побачити її не вдалось.
Після цього ми спостерігали відоме кулясте зоряне скупчення М13 у сузір’ї Геркулес. Використовували найменше зменшення задля більшого контрасту, тому скупчення не розділялось на зорі.
Згодом над обрієм почала сходити червона зірка. Це Марс, який наближається до протистояння 22 травня, тому його вже можна спостерігати протягом всієї ночі. Оскільки кутова висота планети була досить малою, він виглядав як червоний диск без будь-яких деталей.
Після завершення практичного заняття частково через пізній час, частково через холодне та вологе повітря ми втрьох продовжили спостереження.
А спостерігати можна було багато чого. Супутник Європа, який рухався перед диском Юпітера, відокремлюватись від диску планети. Це явище відбувалось декілька хвилин до моменту, коли Європа зайняла звичайне положення біля диску. Доречі, нещодавно Дмитро Сенченко спостерігав супутник Юпітера безпосередньо на диску планети завдяки прозорому і стабільному повітрю.
Коли піднявся Марс на ньому можна було побачити обидві полярні шапки у вигляді білих плям з протилежних сторін диску планети та вірогідно плато Великий сирт – темне утворення біля однієї із шапок.
За Марсом зійшов Сатурн, але ще не встиг піднятись високо, тому щілину Кассіні розгледіти не вдалось. Кільця значно розвернені площиною до спостерігача.
Ще одним об’єктом спостережень була подвійна зоря ε Волопаса, яку видно неозброєним оком. Компоненти системи знаходяться дуже близько один від одного – на кутовій відстані 3″, тому вони розділялись лише при збільшенні близько 200х. Один компонент значно яскравіший від іншого. Блиск зорь системи: 2,58m і 4,81m.
Дякуємо всім, хто відвідав наше практичне заняття. Рекомендуємо відвідувачам одягати теплі речі, (як правило на сезон тепліші), брати з собою термос із гарячим чаєм, і розраховувати повернення додому у пізній час. А нам порада – повідомляти про заняття якомога раніше. Тоді ми зможемо більше спостерігати протягом практичного заняття.
До зустрічі!