Відкрите заняття з астрономії 25 червня

Заняття

25 червня в аудиторії 307 бібліотечного корпусу СумДУ відбулось теоретичне заняття з астрономії на тему “Сонячна система і об’єкти за її межами”, яке стало заключним у серії відкритих занять.

Ми почали теоретичне заняття із планет гігантів: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, розглянули їх фізичні властивості і будову. Головними їх особливостями, які відрізняють їх від планет земного типу є великі розміри, маси, мала густина, велика швидкість обертання, наявність кілець і численних супутників, а також хімічний склад і газова оболонка. Ми також розглянули кутові розміри планет, Місяця і Міжнародної космічної станції.

Розглядаючи Юпітер, ми зупинились на полярних сяйвах, урагані, відомому під назвою Велика червона пляма, чотирьох найбільших крижаних супутниках: Іо, Європа, Ганімед і Калісто. На деяких з них спостерігається вулканічна активність, у тому числі кріовулканізм, у деяких супутників припускається існування підповерхневого океану.

У найбільш виразної завдяки своїм кільцям планети Сатурн ми розглянули шестикутний полярний шторм, власне самі кільця, їх будову, і взаємодію із супутниками, у тому числі Енцеладом, на якому спостерігається кріовулканізм, що формує зовнішнє кільце, а також Прометеєм і Пандорою. Також ми розглянули декілька супутників Сатурна, серед них найбільший Титан, видимий навіть у середні телескопи.

Далі ми стисло розглянули планети-гіганти Уран і Нептун та їх супутники Міранда і Тритон, і перейшли до досліджень Сонячної системи космічними апаратами Pioneer, Voyager, Cassini-Huygens, Galileo, Juno, New Horizons. Цікаво, що космічні апарати Voyager працюють вже близько 39 років, вже пройшли геліопаузу, яка вважається межою Сонячної системи і вийшли у міжзоряний простір.

Наступними ми розглянули малі тіла Сонячної системи: метеороїди, астероїди, комети і новий тип об’єктів, які з’явився після змінення класифікації – карлікові планети. Також ми ознайомились із деякими місіями до малих тіл, такими як: Dawn, Stardust, Deep Impact, Rosetta, Giotto, Hayabusa.

Далі ми стисло розглянули формування Сонячної системи і її місце серед зірок, туманностей і зоряних скупчень, що її оточують. Далі ми розглянули місце Сонця у рукавах галактики Молочний шлях, будову нашої галактики, сусідні карлікові і іррегулярні галактики, серед них найбільш відомі Магеланові хмари. Далі – найближчі галактики, серед них галактика Андромеди, яку видно неозброєним оком на темному ясному небі; локальні групи галактик, надскупчення галактик і структуру Всесвіту.

Після цього ми ознайомились із типами об’єктів, які можна спостерігати в межах нашої галактики: кулясті і розсіяні зоряні скупчення; темні, відбивні, планетарні та емісійні туманності. За межами галактик можна спостерігати інші спіральні, еліптичні, лінзоподібні, іррегулярні і пекулярні галактики, або такі, що гравітаційно взаємодіють між собою.